Лупаїна Олександр Григорович народився 29 грудня 1980 року в селі Перга Олевського району Житомирської області. Дитинство провів у рідному селі, де закінчив Перганську загальноосвітню школу І–ІІ ступенів. Після переїзду до села Бутівське Олександр продовжив навчання в Бутівській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів, яку закінчив у 1998 році.
У 1999–2000 роках проходив строкову військову службу в місті Сімферополі. Після армії працював водієм в автотранспортному підприємстві №13062 у Києві. У 2003 році вступив до Національного Транспортного Університету, де здобув вищу освіту за спеціальністю інженера міжнародних перевезень, закінчивши навчання у 2009 році.
Олександр був одружений з 2005 року. У 2006 році в сім’ї народився син Ярослав. Працював у Києві водієм на підприємстві «Київ-хліб». Любив життя, найбільше цінував родину, багато мріяв і будував плани. Його захопленнями були полювання, риболовля та збирання грибів разом із сином.
У вересні 2014 року Лупаїна був мобілізований Солом’янським військкоматом міста Києва. Служив старшим солдатом, сапером у 3-му окремому танковому батальйоні «Звіробій» (169-й навчальний центр Сухопутних військ).
19 грудня 2014 року, під час виконання бойового завдання з розмінування об'єкта біля села Кальчик (між Волновахою і Маріуполем) Володарського району Донецької області, Олександр разом із групою саперів потрапив під ворожий обстріл. Відважно прикривши своїх побратимів, він узяв вогонь на себе та отримав смертельне наскрізне кульове поранення. За кілька годин до загибелі, 18 грудня близько 22:00, він телефонував дружині, повідомивши, що незабаром приїде додому у короткочасну відпустку...
Олександр Лупаїна похований у селі Бутівське Олександрійського району Кіровоградської області. Його пам’ять вшановано встановленням меморіальної дошки в Бутівській філії Користівського ліцею Приютівської селищної ради та розміщенням портрета на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» в Києві (секція 5, ряд 2, місце 22).
Він залишився в серцях рідних, друзів і односельчан як людина великої честі й доброти — завжди готовий допомогти, підтримати, пожартувати, зарядити оточення своїм оптимізмом. Поки живе пам’ять про нього, Олександр Лупаїна житиме в наших серцях.
