Ігор Погребний — щирий волонтер та патріот свого краю

  • 503

Житель Приютівки − Ігор Погребний побував у самісінькому пеклі безпощадної війни. Його 34 батальйон не раз повертався додому із втратами. А ті, хто вижив, і був поранений та демобілізований, пообіцяли до останнього підтримувати побратимів. Чотири роки, як Ігор вдома.  І весь цей час не забуває про них, та підтримує − чим може.

Невипадково сьогодні ця розповідь саме про нього, адже 5 грудня відзначається Міжнародний день волонтерів, а 6 грудня − День збройних сил України. Ігорю Погребному близькі  обидва ці дати, бо він і учасник  АТО, і волонтер і патріот свого краю.

До АТО Ігор був трактористом на Олександрійському цукровому заводі, де працює і зараз. Йому 44, він одружений. Двічі був на фронті. Спершу у 2014-му пішов добровольцем у Кіровоградський батальйон територіальної оборони (34 бат.), а потім підписав контракт ще на півроку у 2017-му. Звільняв від окупантів Константинівку, Краснокалінове, Савур Могилу, Зольне, Горловку, Сальково. В АТО був тричі поранений і тому комісований. Має статус інваліда війни.  За свою службу отримував й різні відзнаки, але ними не хизується.

- На фронті бувало всього, − розповідає земляк, − це війна − а вона нікого не шкодує. Та головне, що повернувшись додому зв'язок з побратимами я не втратив. Маю багато друзів, але й багатьох вже не повернути. А ті, хто далі служить, часто просять допомоги, і практично ніколи їм не відмовляю. − Допомагаю чим можу, з останнього − десяток зварених буржуйок та кілька власноруч зібраних пам’ятних стел  на честь полеглих бійців АТО.

Одну з них Ігор Миколайович встановив у рідному селищі − в Приютівці біля Цукрозаводського будинку культури. А іншу завершує для міста. На кожній написано − «Велика подяка і шана всім загиблим, які віддали своє життя за Україну».

- Ці пам’ятники − це комбінація для живих і мертвих, − говорить Ігор, − бо дивлячись на них ми згадуємо про полеглих, і не забуваємо про живих. А на тому, що встановлений у Приютівці є також і емблема 34 батальйону, у якому я служив.

Його волонтерські ідеї добре розділяють і активісти Олександрійської спілки воїнів АТО, членом якої він є. Саме за ініціативи спілки та її активістів Ігор почав зводити й інші  пам’ятні стели.  Робить все своїми силами і за власний кошт. Так, як сам каже,  віддає дань полеглим та втілює в життя власні ідеї. Дружина його ініціативи  розділяє і ставиться  до них з порозумінням. Підтримує майже всі починання, які  часто-густо пов’язані з допомогою побратимам.

- Свої волонтерські ідеї я не полишаю, тож і  надалі працюватиму над зведенням нових пам’ятних знаків, − підкреслює Ігор.  − Мої ініціативи підтримує і місцева влада  й волонтери, зокрема Приютівський селищний голова − Андрій Коломійцев та голова Спілки учасників АТО − Олександр Михайлик. Дякуючи реалізації цих ідей та за активну громадську позицію я неодноразово був відзначений і керівництвом громади і спілки, за що їм щиро вдячний.